Справа Шарія: як Верховний Суд дозволив називати блогера “кремлівським проектом” (корисна практика в дифамаційних спорах)

В квітні 2019-го Верховний Суд остаточно відмовив блогеру Анатолію Шарію у касаційній скарзі щодо приниження його честі і гідності в ефірі телеканалу «Еспресо». Суд виходив з того, що фрази «Шарій … кремлівський проект» і «його російські господарі» є оціночними судженнями, а не фактами, а тому не можуть підлягати спростуванню. Юристка проекту «Тисни» (Bihus.lnfo) Тетяна Дмитрюкова проаналізувала висновки суду в цій справі.

17 квітня 2019 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду прийняв постанову, якою касаційну скаргу відеоблогера Анатолія Шарія залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Що сталось?

Передісторія: 15 лютого 2017 року в ефірі телеканалу «Еспресо» у випуску «Як впливає російська пропаганда на суспільну думку в Україні» Віталій Портніков назвав Шарія “кремлівським проектом”, а також зазначав, що його «… використовують його російські господарі».

У відповідь відеоблогер подав позов про захист честі, гідності та ділової репутації. У своєму позові Шарій просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену Портніковим В. Е. та ТОВ «Голдберрі» 15 лютого 2017 року в ефірі телеканалу «Еспресо» у випуску «Як впливає російська пропаганда на суспільну думку в Україні» передачі «Вечір з Мирославою Барчук», а саме: фраза № 1, починаючи з 13:17 хвилин по 13:21 хвилин: говорить Портніков В. Е. «… Шарій, … кремлівський проект»; фраза № 2, починаючи з 14:05 хвилин по 14:08 хвилин: говорить Портніков В. Е. «Шарій … його… використовують його російські господарі», а також просив суд зобов’язати Портнікова В. Е. та ТОВ «Голдберрі» не пізніше п’яти днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати поширену ними інформацію шляхом зачитування тексту резолютивною частини рішення в ефірі програми «Вечір з Мирославою Барчук», зобов’язати Портнікова В. Е. та ТОВ «Голдберрі» не пізніше 5 днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати поширену ними недостовірну інформацію на веб-сайті Еспресо.TV, власником якого є ТОВ «Голдберрі».

Що вирішив суд?

Відхиляючи доводи Анатолія Шарія, наведені у касаційній скарзі та залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими Анатолію Шарію відмовлено у задоволенні позову, Верховний суд,  сформулював, зокрема, такі важливі висновки у цій справі:

[ …Діяльність Шарія А. А., як відеоблогера, який неодноразово критикував представників української влади, є відомою в Україні та становить значний суспільний інтерес. Позивач доносить відповідну інформацію, власні критичні погляди на суспільно-політичні процеси і явища певній категорії населення України, а тому останній має усвідомлювати, що його діяльність може стати предметом ретельної уваги суспільства, піддаватись певній критиці, зокрема з питань, висвітлених ним у його відеосюжетах на каналі у YouTube.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані. Свобода слова передбачає використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних. При дотриманні умов параграфа 2 статті 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які обурюють, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства».

Що таке оціночні судження у практиці суду?

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб’єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції.

Якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання у право має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя.

Позивач не довів, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих думок відповідача з приводу діяльності позивача.

Суди обґрунтовано виходили із того, що фраза «Шарій … кремлівський проект», а також судження про російських господарів не можуть бути віднесені до фактів, а є оціночними судженнями Портнікова В. Е., які сформовані за результатами оцінки діяльності позивача як відеоблогера, а тому не можуть підлягати спростуванню.

Позивач не позбавлений можливості реалізувати право на відповідь, викласти власний погляд на дискусійні проблеми з метою обґрунтування власної позиції та доведення перед аудиторією помилковості висловлених відповідачем суджень, надавши їм свою оцінку….].