В березні 2018-го Верховний суд остаточно відмовив працівнику СБУ Івану Пораді у касаційній скарзі щодо приниження його честі і гідності в пості журналіста Дмитра Гнапа. Суд виходив з того, що слова “упырь” та “оборотни” були оціночними судженнями, а не фактами, а тому не могли підлягати спростуванню. Юристка проекту “Тисни” (Bihus.lnfo) Тетяна Дмитрюкова проаналізувала висновки суду в цій справі.
Що сталось?
28 березня 2018 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду прийняв постанову, якою залишив без задоволення касаційну скаргу працівника СБУ Поради Івана, а рішення апеляції щодо відмови у захисті честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, а також відшкодуванні моральної шкоди у розмірі 47 720 грн. залишено без змін.
Передісторія
16 жовтня 2015 року журналіст Дмитро Гнап написав у Facebook: «Посмотрите-ке на упыря. Вот джип Ивана Порады – сотрудника СБУ, который винтил нашего коллегу Михаил Ткач из программы «Схемы». Пока по Пораде идет проверка, чувак спокойно ездит на работу. В машине весь набор перекрасившегося коррупционера: патриотичный флаг и семки. Много семок. Джип, семки – очень нужны в этой работе. Иначе, в преступную среду не внедришься. А внедрившись, ему оттуда уже и выбираться не хочеться. Оборотни, мля». Нижче, під текстовим повідомленням відповідачем розміщено три фотографії автомобіля марки «Toyota», реєстраційний номер АА1009КТ, номеру автомобіля, внутрішньої передньої частини автомобіля, салону автомобіля з відкритим пакетиком насіння. Цей допис вподобали 2 812 користувачів Facebook, а 392 користувача поширили його на своїх сторінках.
У березні 2016 року Іван Порада звернувся до суду із позовом до Дмитра Гнапа про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди у розмірі 47 720 грн.
Перша інстанція. Спростувати
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2017 року позовні вимоги Івана Поради задоволено частково. Визнано порушеним немайнове благо Поради І. І., що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, у дописі журналіста. Зобов’язано журналіста Дмитра Гнапа розмістити на його персональній сторінці у соціальній мережі Facebook не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням законної сили резолютивну частину даного рішення. У іншій частині позовних вимог (відшкодуванні моральної шкоди) – відмовлено.
Апеляція. Відмовити позивачу
26 квітня 2017 року Апеляційний суд міста Києва скасував рішення Святошинського районного суду у частині задоволених позовних вимог і ухвалено у цій частині нове рішення, яким Івану Пораді відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що “частина інформації, яка поширена відповідачем на його персональній сторінці у соціальній мережі Facebook щодо позивача не є ані недостовірною інформацією, ані оціночним судженням, а у частині є оціночним судженням відповідача, однак відповідно до положень статті 277 ЦК України оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків не є предметом судового захисту”. Крім того, апеляційний суд послався на те, що межі допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшими, ніж окремої пересічної особи.
Верховний суд. Висновки
Верховний Суд підтвердив правильність такого висновку суду апеляційної інстанції, оскільки публічна особа відкрита для суворої критики і пильного нагляду громадськості, й межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою, а також Верховний Суд сформував такі ключові висновки у даній справі:
1) Верховний Суд покликався на пункти 40-42 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Українська Прес-Група» проти України» від 29 березня 2005 року, у яких ЄСПЛ зазначив, що журналістська свобода передбачає використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних. При дотриманні умов параграфа 2 статті 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на “інформацію” та “ідеї”, які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає “демократичного суспільства”. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі Lingens v. Austria, стор. 28, параграф 46). Однак, навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя.
2) Враховуючи те, що позивач проходить службу в органах СБУ, інформація про його майновий стан, добросовісне виконання посадових обов’язків становить громадський інтерес. Громадськість має право на отримання такої інформації.
3) Використовуючи коштовний автомобіль, лишаючи або розміщуючи на видних місцях в салоні автомобіля особисті речі, позивач має бути готовий до певної різкої критики з боку преси або пересічних громадян.
Підсумовуючи, Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для втручання у право журналіста Гнапа Д. В. на поширення інформації, яка хоч і містить некоректні висловлювання, але не підлягає спростуванню, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони (оціночні судження), як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а офіційні особи органів державної влади мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.