На згадане питання надала відповідь Оксана Муравська адвокат проекту «Свої люди» Bihus.Info.
«Істотним для правильної юридичної кваліфікації дій в даному випадку є з’ясування певних додаткових відомостей:
чи даний збір коштів проводився за згоди батьків пацієнта (опікунів, законних представників).
Якщо згоди не було (мається на увазі письмова згода із дозволом на розголошення не лише персональних даних, але й діагнозу) – то такі дії можуть підпадати під кримінальну відповідальність.
Якщо згода була – чому саме на карту працівниці відділення, а не самих батьків (опікунів)?
Однак, в даній ситуації, законодавство не містить прямої заборони на збір коштів на карткові рахунки фізичних осіб. Але, законодавець чітко розрізняє поняття благодійності та отримання прибутку (доходу).
Благодійність – це жест доброї волі, а вимагання грошей під прикриттям «благодійних» внесків є прямим порушенням закону.
У нашій державі благодійництво регулюється насамперед Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Згідно із Законом, благодійність визначається як «безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності».
Згідно п.1 ч.1 ст. 1 Закону визначено, що бенефіціар – це набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом.
Збір коштів має бути прозорим, розрахунки мають здійснюватись через банківську установу, і повинно бути доведено до громадськості звіт про кожну копійку, що була прийнята і передана
Щодо незаконності збирання коштів на допомогу для дитини на картку працівниці відділення у лікарні без згоди хворого, повідомляю наступне:
- Юридична відповідальність за розголошення лікарської таємниці
У редакції ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 02.04.2020 р. (далі – ЗУ Основи) у ст. 40 визначено, що лікарська таємниця – це сукупність відомостей, які стали відомі медичним працівникам та іншим особам у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина.
Медичні працівники не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків. При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена повна анонімність пацієнта.
Відомості, що становлять лікарську таємницю, можна поділити на два види:
- медичні;
- інформація про особисте і сімейне життя хворого, отримана в процесі виконання медичних обов’язків.
Згідно зі ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Крім того, ст. 391 «Право на таємницю про стан здоров’я» (ЗУ Основи) передбачає право пацієнта на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.
Варто також наголосити, що згідно зі ст. 145 «Незаконне розголошення лікарської таємниці» Кримінального кодексу (КК), умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
Варто додати, що згідно зі ст. 286. «Право на таємницю про стан здоров’я» Цивільного кодексу України:
- Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.
- Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
- Фізична особа зобов’язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у ч. 1 цієї статті, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел.
- Фізична особа може бути зобов’язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.
Особам, які виявили бажання надати благодійну допомогу, шляхом збирання благодійних коштів лікування, обов’язково потрібно попросити у хворого такі документи:
- епікриз;
- довідку з лікарні, де вказана потрібна на лікування сума;
- згоду на обробку персональних даних;
- заяву про те, що людина погоджується на оприлюднення діагнозу;
- письмову згоду на виставлення фото хворого;
- довідку про матеріальний стан;
- оцінити реальний матеріальний стан сім’ї.
Лише маючи цей мінімальний пакет документів на руках, можна приступати до зборів благодійних коштів на її лікування.
Разом з тим, коли особи, які мають намір благодійно допомогти, купуючи медичні препарати, які не призначав лікар (тобто не маючи рецепту на лікування конкретної хворої особи), або приносячи продукти харчування, які суперечать вказівкам лікаря, щодо вживання хворим в його стані таких продуктів, такі дії вважаються втручанням в лікуванні, які наносять шкоду пацієнту та можуть нести за собою юридична відповідальність.
Якщо фізична особа має намір дійсно допомогти зібрати благодійні кошти на лікування, вона повинна звернутися до хворої особи або її батьків (опікунів, законних представників), якщо мова йде про дитину, за письмовим дозволом про таку допомогу.
Також, якщо хвора особа не знала про факт збирання благодійних коштів на її лікування, тобто не надавала згоди на збір, використання даних та документів, які стосуються історії хвороби для ознайомлення (епікриз та інші), а особа активно ці документи використовувала в мережі, це свідчить про шахрайські дії.
- Оподаткування благодійності та відповідальність
Потрібно пам’ятати, що благодійництво також регулюється Податковим кодексом.
Існує принципова відмінність між благодійною допомогою і доходом. Оскільки благодійна допомога працює тоді, коли в держави немає відповідних механізмів або вони не працюють, то логічно, що держава не мусить обкладати цю допомогу податком. Натомість усі, хто має дохід, будь вони фізичними особами, ФОПами чи юридичною особою, мають сплатити податок на користь держави.
Звільнено від сплати податку благодійні фонди та громадські організації. Така організація – це юридична особа, яка набула статусу неприбуткової організації, з відкритими в банку спеціальними безготівковими рахунками для благодійності і кошти, зібрані на ньому, не підлягають оподаткуванню.
Надходження на рахунок фізичної особи з точки зору Податкового кодексу – це її дохід. Такі кошти підлягають декларуванню, а відтак – сплати з них податку на доходи фізичних осіб.
За законом, банківські рахунки, які зазвичай відкривають в таких випадках, не є благодійними, тому кошти підлягають оподаткуванню на загальних підставах як доходи фізичних осіб. Така допомога від податку звільняється лише тоді, якщо сума на рахунку буде не більше 1500 грн. Якщо ж нецільова благодійна допомога у вигляді надходжень на приватний банківський рахунок менша 10 мінімальний заробітних плат, вона підлягає оподаткуванню за ставкою 15%, якщо більша 10 мінімальних зарплат — 17%.
Отже, якщо фізична особа без письмової згоди пацієнта (батьків, опікунів, законних представників) збирала кошти на лікування (харчування), є необхідність звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів.